На Главную

ГДЗ: Английский язык       Алгебра       Геометрия       Физика       Химия       Русский язык       Немецкий язык

Подготовка к экзаменам (ЕГЭ)       Программы и пособия       Краткое содержание       Онлайн учебники
Шпаргалки       Рефераты       Сочинения       Энциклопедии       Топики с переводами

Канал о жизни дикой лисы в 

домашних условиях.

Все темы:"Рефераты по Математике"


Элементарные доказательства теорем Перрона и Маркова для 2x2 матриц .

      Відомо [[1]-[10]], яку важливу роль відіграють  невід’ємні  матриці  в
математичних моделях економіки, біології, теорії ймовірностей тощо.
      Одними з основоположних фактів теорії цих матриць є  теореми  Перрона.
Перрона-Фробеніуса та Маркова. Доведення цих  теорем  в  загальному  випадку
потребує застосування теорем з таких неелментарних розділів  математики,  як
теорія екстремумів  функції  багатьох  змінних,  жорданова  нормальна  форма
тощо.
      Мета роботи дати елементарне доведення  вищезгаданих  теорем  Перрона,
Перрона-Фробеніуса та  Маркова  для  матриць  другого  проядку,  яке  цілком
доступне і для школярів 9-го класу. Це  дозволить,  наприклад,  на  заняттях
шкільних математичних гуртків чи факультативів розглянути та  проаналізувати
змістовні    математично-економічні    та    теоретико-ймовірносні    моделі
(наприклад, модель Леонтьєва,  випадкове  блукання  на  відрізку)  з  повним
доведенням всіх тверджень.
     1. Необхідні відомості з теорії матриць.
Матриця розмірів m x n – це  прямокутна  таблиця  чисел  з  m  рядків  та  n
стовпців. Позначається матриця так:
                                    

      Квадратною матрицею n-го порядку  зветься  матриця  розміром  n  x  n.
Важливою числовою характеристикою матриці є її визначник, який  позначається
detA. Для 2x2 матриці    .  Матриці  А  та  В  однакових  розмірів
називаються рівними, якщо іх  відповідні  елементи  однакові,  що  записують
так: А=В.

      З матрицями можна здійснювати такі операції:
     1. Множити на число
Приклад: 
     2. Додавати матриці однакових розмірів:
Приклад: 

     3. Множити матриці:
Приклад: 
      Взагалі, добутком матриці А розмірів m x r та матриці В розмірів  r  x
n називається матриця С розмірів m x n, яка  позначається  АВ.  Елемент  cij
цієї матриці – це сума попарних добутків елементів i-го рядка матриці  А  та
елементів j-го рядка матриці В, а саме: 
      Якщо А та В квадратні матриці однакового порядку, то їх  завжди  можна
перемножити.
      Квадратна матриця порядку n, у якої єлементи , а інші елементи  є
нулями, називається одиничною матрицією порядку n. Однична матриця має  таку
властивість: АЕ=ЕА=А, де А – квадратна  матриця  порядку  n,  Е  –  одинична
матриця такого ж порядку.
      Нехай А – квадратна матриця, тоді матриця  А-1  зветься  оберненою  до
матриці А, якщо 
      Не в кожної матриці є обернена до неї, а саме А-1 існує тоді і  тільки
тоді, коли .
      Беспосередньо можна первірити, що для


Визначення: Число ( називається власним значенням n  x  n  матриці  А,  якщо
знайдется стовпчик такий, що АХ=(Х. При  цьому  Х  називається  власним
вектором матриці А, що відповідає власному значенню (.
      Якщо власний вектор Х відповідає власному значенню (, то сХ,  де  с  -
const, також власний вектор, що відповідає  (.  Власне  значення  є  коренем
характеристичного рівняння . Звідки видно, що не  у  кожної  матриці  є
власні значення.

Визначення: Матриця А зветься додатною, якщо всі  її  елементи  додатні,  це
позначається А>0.

      Теорема Перрона: Нехай А - додатна матриця, тоді А має додатне  власне
значення r>0 таке, що:
      1. r- відповідає єдиний (з точністю  до  множення  на  число)  власний
вектор.
      2. інші власні значення по модулю < r.
      3. власний вектор, що відповідає r, можна вибрати  додатним  (тобто  з
      додатними елементами).
Доведення теореми для 2х2 матриць.
Нехай .
Тоді .
Напишемо характеристичне рівняння для матриці А:
.
Це квадратне рівніння з дискримінантом:


І тому

Тобто твердження теореми 1 і 2 доведені, якщо r=(1.
Знайдемо  власний  вектор  ,  що  відповідає  власному  значенню  (1  з
рівності


Тоді
, або       
Враховуючи, що

перепишемо систему у вигляді:

Але  і тому рівняння системи пропорціональні, а це означає, що  одне  з
них можна відкинути.
Знайдемо x1 з першого рівняння системи 
Щоб  довести,  що  власний  вектор   можна   вибрати   додатним,   достатньо
перевірити, що ,тому що поклавши отримаємо x1>0.

      Враховуючи, що b>0 треба довести, що ,

але це випливає з того, що , бо cb>0.
      Таким чином третє твердження доведено, а з ним доведена теорема.
Визначення: Матриця А n-го  порядку  зветься  нерозкладною,  якщо  однаковим
переставленням рядків та стовпців її не можна привести  до  виду  ,  де
А1, А2 - квадратні матриці розмірів k x k та (n-k) x (n-k)  відповідно.  Для
2х2 матриць  це означає, що  та 
Визначення: Матриця А зветься невід’ємною, якщо всі її елементи  невід’ємні.

Зауваження: Фробеніус довів, що твердження  теореми  Перрона  залишаються  в
силі  для  нерозкладних  невід’ємних  матриць.  Це  можна  довести,   просто
повторивши наше доведення теореми Перрона для 2х2 матриць  у  випадку,  коли
один або обидва діагональних елемента дорівнюють нулю.

Визначення: Квадратна матриця називається стохастичною, якщо
      1) 
      2) 

Теорема Маркова: Нехай для стохастичної матриці P існує натуральне число  k0
таке, що  (тобто всі елементи додатні). Тоді
      1.  (існування границі матриці означає, що існує границя  кожного
її елементу)
      2. Матриця  - має однакові рядки.
      3. Всі елементи цих рядків додатні.
Доведення теореми для 2х2 матриць.
Запишемо стохастичну матрицю у вигляді , де 
Запишемо її характеристичне рівняння: ,

Це квадратне рівняння з дискрімінантом:


І тому


З урахуванням  маємо , але якщо , то  це  значить,  що  p=q=1
або p=q=0, відкіля матриця P буде мати вигляд , або    і  тоді  Pn
містить нулі , що суперечить умові. Таким чином .
Беспосередньою перевіркою  з  урахуванням  стохастичності  встановлюємо,  що
власному значенню  відповідає власний вектор ,  де  x1=x2,  тобто,
наприклад    власний  вектор.  Знайдемо  власний   вектор   ,   що
відповідає власному значенню .
За визначенням


Звідки


Згадуючи, що  отримуємо

      Очевидно, що рівняння системи  пропорційні,  тому  одне  з  них  можна
відкинути. Знайдемо y1 з першого рівняння:   або    звідки  ,
але  , бо в протилежному випадку дана матриця мала б  вигяд:  ,  а
тоді матриця  мала б нульовий елемент , що суперечить умові.  Тому
можна записати, що 
Доведемо тепер твердження 1 теореми.
      Розглянемо матрицю S, стовпцями якої є власні вектори матриці  P.  Нам
необхідно отримати зручну формулу для Pn.
Позначимо .
Оскілки , то існує S-1. Перепишемо рівняння  та  у  матричній
формі
 або .
Відкіля  і взагалі 
Знайдемо границю Pn:


      Твердження 1 теореми доведено.

      Доведемо тепер, що рядки матриці  однакові. Для  цього  обчиcлимо
.
Оскільки , то Ми  бачимо,  що  рядки  матриці    -  однакові.
Доведемо тепер, що їх елементи додатні. Для цього врахуємо  отриману  раніше
залежність 
Для того, щоб довести треба довести, що , треба довести,  що    та
.

Маємо
,
, тому що p>0 і q >0
Теорема доказана.

Зауваження1 В процесі доведення ми вивели, що для 2х2 матриць 

Зауваження2 Позначимо  рядки граничної матриці .  Тоді  можна
знайти з умови:


Доведення.
Оскільки 
Зівдки 
Або 

Звідки 
Зокрема, для 2х2 матриці 
Умовою  рядок  визначається однозначно, що для 2х2  матриці  можна
перевірити.
       В роботі дані  для  матриць  другого  порядку  елементарні  доведення
таких  фундаментальних  теорем  теорії  невід’ємних  матриць.   як   теореми
Перрона, Перрона-Фробеніуса, Маркова.
      У відомій нам  літературі  повне  доведення  цих  теорем  дається  для
загального  випадку  матриць  n-го  порядку  з  використанням  неелемнтарних
теорем і методів. А  математичний  апарат,  який  використовується  в  даній
роботі, це: аналіз поведінки розв’язків квадратного рівняння  та  розв’язків
системи двох лінійних рівнянь в залежності від коефіцієнтів.
       Робота  може  бути  використана  при  проведенні  додаткових  занять,
присвячених  розгляду  вибраних   неелементарних   питань   математики,   за
допомогою методів, які доступні школярам.
Список літератури:

1. С.А. Ашманов. Математические модели и метод в экономике.

  МГУ. 1980
1. С.А. Ашманов. Введение в математическую экономику. “Наука”.

  М., 1984
1. Р. Беллман. Введение в теорию матриц. “Наука”. М. 1969
1. Ф.Р. Гантмахер. Теория матриц. “Наука”. М.,1967
1. Б.В. Гнеденко. Курс теории вероятностей. “Наука”. М., 1988
1.  С.  Карлин.  Математические  метод  в  теории  игр,  программирования  и
  экономике. “Мир”. М., 1964
1. Дж. Кемени, Дж. Скелл,  Дж.  Томпсон.  Введение  в  конечную  математику.
  Иностранная литература. М. 1963
1. П. Ланкастер. Теория матриц. “Наука”. М. 1978
1.  Ю.М.  Свирежев,  Д.О.Логофет.  Устойчивость   биологических   сообществ.
  “Наука”. М. 1978
1. В. Феллер. Введение в теорию вероятностей и ее приложение.

  Т1. “Мир”.М. 1984

1  2